Коли спільне життя закінчується розлученням, виникає питання про розподіл між сторонами спільного нажитого в шлюбі майна. Згідно з Сімейним кодексом, все майно, яке чоловік і дружина придбали спільно, після розлучення ділиться на рівні частки. Проте є досить багато нюансів.
Шлюбний договір не завжди складається до укладення шлюбу і не завжди питання — кому і що дістанеться, вирішується мирно. Суд кожну ситуацію розглядає окремо, враховуючи всі фактори, і точно передбачити заздалегідь остаточне рішення неможливо. Проте оцінити вартість виплат, на які можна розраховувати, — можна.
Спільне майно, наприклад, нерухомість і транспортні засоби, можна оцінити і розділити в «мирний» спосіб ще до оформлення розлучення. Проте, це часто роблять і в процесі розірвання шлюбу через механізм звернення до суду. Сам по собі процес розлучення не веде до оцінки майна і розділу власності, тому до цього питання треба підходити уважно. Адже провести оцінку і продати майно згодом можна тільки після схвалення іншої сторони, що часто призводить до додаткових незручностей.
Розділ майна відбувається таким чином.
Існує два основних варіанта розвитку подій:
- Мирно домовитися. Пара сама вибирає, що і кому буде належати. Після цього запускається процес незалежної оцінки майна при розлученні, про тонкощі якого можна дізнатись тут. Після визначення ринкової вартості нерухомості, транспортних засобів та іншого спільно нажитого в шлюбі майна сторони можуть домовитися полюбовно. Наприклад, чоловік забирає гараж та автомобіль, а дружині дістанеться квартира або будинок із земельною ділянкою. Або ділять житло навпіл, якщо це питання зафіксовано в шлюбному контракті. Документи оформляються у нотаріуса.
- Звернутись до суду. Якщо сторони не досягли згоди і виникли спірні питання щодо розміру частин спільного майна. У цьому випадку знову ж таки не обійтися без допомоги незалежного оцінювача, який проводить оцінку для суду і складає відповідні документи щодо визначення ринкової вартості майна. Тоді суд і визначить кому яка частка буде належати.
У суді часто застосовується правило поділу майна в рівних частках для чоловіка та дружини. Але, звісно, існують винятки. Якщо одна сторона довела, що їй по праву має належати більша частина, а іншій стороні — менша. Наприклад, один з подружжя бездумно витрачав загальні заощадження або не мав постійного доходу. Тут варто зазначити, що суд звертає увагу на мотиви такої поведінки або поважні причини (стан здоров’я тощо).
Діти
Більш значущу частину майна суддя може «віддати» тому з подружжя, з яким залишаються жити діти. Особливо коли розмір аліментів не відповідає сумі, яка необхідна для їх утримання (навчання, фізичного та культурного розвитку, оздоровлення тощо).
За законодавством до спільно нажитої відноситься власність, що куплена подружжям за власні кошти вже після укладення шлюбу. Наприклад, подружжя в шлюбі оформили на себе нерухомість. Тоді немає значення, на чиє ім’я вона записана, і хто вносив грошові кошти, – майно ділиться порівну. Проте тільки в тому випадку, якщо цей пункт окремо не виписаний в шлюбному договорі.
Спільна власність.
До спільної власності подружжя відносяться:
- банківські вклади;
- цінні папери;
- нерухомість;
- рухоме майно;
- коштовності;
- фінансова допомога нецільового призначення;
- доходи, отримані в результаті будь-якого виду діяльності.
Але якщо чоловік до шлюбу мав фінансові заощадження і на них купив машину, то в разі виникнення спору суд може визнати право володіння за ним. І визнати транспортний засіб особистою власністю.
Що визнається особистою власністю?
- Власність, куплена до оформлення шлюбу (автомобілі, нерухомість, коштовні речі).
- Спадок і подарунки. При наявності документів є особистим майном.
- Виплати цільового призначення (виплати по інвалідності тощо).
- Особисті речі – одяг, взуття та інше майно, що не відносяться до предметів розкоші.
- Речі та гроші, що належать дітям. Вони передаються тому з батьків, у кого діти залишаться жити після розлучення.
- Майно, яке подружжя придбало, поки проживало окремо. Наприклад, коли пара давно вже не веде спільне господарство, не проживає разом, але формально ще не розведена.
- Нагороди та премії (виплачені гонорари, авторські винагороди тощо).
Наведемо ще приклад. Дружині ще до шлюбу належала квартира, але в неї вклав свої кошти чоловік (дорогий ремонт або перепланування). В такому випадку нерухомість після проведення її незалежної експертної оцінки можуть віднести до спільної власності.
Якщо у чоловіка є особистий борг по кредиту, тоді він відповідає за нього своєю власністю. У разі, якщо кредит або іпотеку оформляли разом, тоді й борги будуть вважатися спільними.
Не затягуйте процес!
Після трьох років з моменту шлюборозлучного процесу власник майна може розпоряджатися ним на свій розсуд. Після закінчення цього терміну воно розділу не підлягає. Однією з причин цього є обмеження у ретроспективному визначенні вартості майна, тобто в оцінці станом на минулі дати.
Звичайно, для кожної конкретної справи необхідно комплексне вивчення всіх тонкощів, деталей і обставин. Є загальні правила розділу власності, проте також є і багато винятків з цих правил. Найкращим рішенням особливо у складних неоднозначних ситуаціях є звернення до професіоналів:
- До адвоката, який допоможе вибрати правильну позицію та стратегію при вирішенні Вашого конкретного випадку.
- До оцінювача, який проведе об’єктивну незалежну оцінку спільно нажитого майна подружжя для мирного врегулювання (у нотаріуса) або пред’явлення в суді.