Розподіл майна подружжя при розлученні – що важливо знати?

Коли спільне життя закінчується розлученням, виникає питання про розподіл між сторонами спільного нажитого в шлюбі майна. Згідно з Сімейним кодексом, все майно, яке чоловік і дружина придбали спільно, після розлучення ділиться на рівні частки. Проте є досить багато нюансів.

Шлюбний договір не завжди складається до укладення шлюбу і не завжди питання — кому і що дістанеться, вирішується мирно. Суд кожну ситуацію розглядає окремо, враховуючи всі фактори, і передбачити заздалегідь рішення не можна. Але оцінити вартість виплат, на які можна розраховувати, — можна.

Спільне майно, наприклад, нерухомість і транспортні засоби, можна оцінити і розділити ще в нормальний період спільного життя. Але також і в процесі розірвання шлюбу, і після розлучення до закінчення трьох років. Сам процес розлучення не веде до оцінки майна і розділу власності і, тому процес слід провести швидко і зі знанням справи. Адже провести оцінку і продати майно згодом можна тільки після схвалення чоловіка, що призводить до додаткових незручностей.

Розділ майна відбувається таким чином.

Мирно домовитися. Пара сама вибирає, що і кому буде належати. Після цього запускається процес незалежної оцінки майна при розлученні, про тонкощі якого можна дізнатись тут. Після визначення ринкової вартості нерухомості, транспортних засобів та іншого спільно нажитого в шлюбі майна сторони можуть домовитися полюбовно. Наприклад, чоловік забирає гараж та автомобіль, а дружині дістанеться квартира або будинок із земельною ділянкою. Або ділять житло навпіл, що фіксують в шлюбному контракті. Документи оформляються у нотаріуса.
В судовому порядку. Якщо не досягли згоди і виникли спірні питання щодо розміру частин діленого майна. У цьому випадку знову ж таки не обійтися без допомоги незалежного оцінювача, який проводить оцінку для суду і складає відповідні документи щодо визначення ринкової вартості майна. Тоді суд і визначить кому яка частка буде належати.

У суді застосовується правило поділу майна в рівних частках для чоловіка та дружини. Але існують винятки, якщо одна сторона довела, що ї’ по праву повинна належати велика частина, а іншій стороні — менша. Наприклад, один з них бездумно витрачав загальні заощадження або не мав постійного доходу. Тут варто зазначити, що не маються на увазі поважні причини (стан здоров’я тощо). У цьому випадку подається позов, який може розглядатися протягом трьох років.

Діти

Більш значущу частину суддя або суд може присудити тому, з яким залишаються жити діти. У разі, якщо розмір аліментів не відповідає сумі, яка необхідна для їх утримання (навчання, фізичного та культурного розвитку, оздоровлення).

За законодавством до спільно нажитої відноситься власність, що куплена спільно за спільно нажиті кошти вже після укладення шлюбу. Наприклад, якщо подружжя в шлюбі оформили на себе нерухомість, незалежно на чиє ім’я вона записана, і хто вносив грошові кошти, нерухомість ділиться порівну. Тільки в тому випадку, якщо цей пункт окремо не виписаний в шлюбному договорі.

Спільна власність.

До спільної власності подружжя відноситься:

банківські вклади;
цінні папери;
нерухомість;
рухоме майно;
коштовності;
фінансова допомога не цільового призначення;
доходи, отримані в результаті будь-якого виду діяльності.

Але якщо чоловік до шлюбу мав фінансові заощадження і на них купив машину, то в разі виникнення спору суд може визнати право володіння за ним. І визнати транспортний засіб особистою власністю.

Що визнається особистою власністю?

Власність, куплена до оформлення шлюбу (автомобілі, нерухомість, коштовні речі).
Спадок і подарунки. При наявності документів є особистим майном.
Виплати цільового призначення (виплати по інвалідності тощо).
Особисті речі – одяг, взуття та інші речі, що не відносяться до предметів розкоші.
Речі та гроші, що належать дітям. Вони передаються тому з батьків, у кого діти залишаться жити після розлучення.
Майно, яке подружжя придбало, поки проживало окремо. Наприклад, давно вже не ведуть спільне господарство, не живуть разом, але формально ще не розведені.
Нагороди та премії (виплачені гонорари, авторські винагороди тощо).

У разі, якщо дружині, наприклад, належала квартира до шлюбу, але в неї вклав свої кошти чоловік (дорогий ремонт або перепланування), то квартиру після проведення її незалежної експертної оцінки можуть віднести до спільної власності.

Якщо у чоловіка є особистий борг по кредиту, тоді він відповідає за нього своєю власністю. У разі, якщо кредит або іпотеку оформляли разом, тоді й борги будуть вважатися спільними.

Не затягуйте процес!

Після трьох років з моменту шлюборозлучного процесу власник майна може розпоряджатися ним на свій розсуд. Після закінчення цього терміну воно розділу не підлягає. Однією з причин цього є обмеження у ретроспективному визначенні вартості майна, тобто в оцінці станом на минулі дати.

Звичайно, для кожної конкретної справи необхідно комплексне вивчення всіх тонкощів, деталей і обставин. Є загальні правила розділу власності, але також є і багато винятків з цих правил. Але краще в таких нерозв’язних ситуаціях звернутися до професіоналів:

Адвоката, який допоможе вибрати правильну позицію та стратегію при вирішенні конкретного випадку.
Оцінювача, який проведе об’єктивну незалежну оцінку спільно нажитого майна подружжя для мирного врегулювання або пред’явлення в суді.