Класифікація житлової нерухомості Києва (частина 1 з 3)

ЗМІСТ

Частина 1.

• Старий фонд: “царська” дореволюційна споруда
• Сталінка
• Хрущовка

Частина 2.

• Покращене планування, сучасний тип, новобудова
• Елітна нерухомість
• Таунхаус
• Пентхаус, Мансарда

Частина 3.

• Малосімейка (коридорного типу, «коридорка»)
• Гостинка
• Гостинка переробка
• Секціонка
• Пайова нерухомість

Старий фонд: “царська” дореволюційна споруда

До старого фонду зазвичай відносять будинки дореволюційних років. Дуже часто вони потребують капітального ремонту. А саме – заміну дерев’яних балок, що виконують роль несучих перекриттів. На початку двадцятого століття в якості перекриттів стали використовувати залізні конструкції, тому будови 1905-1917 років іноді не вимагають негайного капітального ремонту. Найчастіше це колишні прибуткові будинки, чимало серед них дворянських і купецьких особняків.

Класифікуються дані будови наступним чином: будинки з металевими перекриттями (ті, що не потребують капітального ремонту) і з дерев’яними перекриттями (ті, які потребують). Більшість з них багато разів перебудовувалися, майже кожен новий господар сильно міняв планування і пристрій будинку.

Планування: до 1917 року ці будинки ставилися до категорії прибуткових і надавали гостям широкий вибір квартир. Від невеликих осель з прохідними кухнями або «коридорної системи» (на тридцять вісім маленьких кімнат призначалася одна вбиральня). До двоповерхових апартаментів площею до декількох сотень квадратних метрів.

Сталінка

Сталінський будинок – це зазвичай будова з світло-оранжевого цегли або червонуватих мінеральних панелей, з квартирами вдалого планування і високою стелею. Для облицювання нерідко використовували масивні панелі з гранітної крихти. Деякі будівлі прикрашали нехитрими вежами з вигляду нагадували кремлівські. Перші “сталінські будинки” стали з’являтися в тридцятих роках минулого століття. Серед сталінок багато будівель, зведених за індивідуальними проектами. Однак, зустрічаються і типові будинки. Не плутайте сталінські будинки з будинками старого фонду.

Всі будинки сталінського періоду можна легко розділити на два основних типи:

1. Номенклатурні (призначалися для керівних працівників та їх сімей).
2. Рядові (розраховані на комунальне заселення).

У будинках першого типу обов’язково були ліфти, сміттєпроводи (на кухні). Житлові приміщення теж ранжувалися. В таких будинках передбачали кабінети і дитячі, бібліотеки та кімнати для прислуги. У таких довоєнних “сталінських” квартирах традиційно високі стелі (більше за три метри). А також просторі кухні, роздільні санвузли, великі кімнати: від 15 до 25, а місцями навіть до 30 м2, підсобні приміщення.

У рядових будинках зустрічаються класичні трьох- і чотирикімнатні квартири, а також і квартири коридорного типу – початкові гуртожитки. Додаткові зручності в таких будинках не проектували, проте в 1970-і роки деякі з таких будинків були обладнані виносними ліфтами.

Рядова споруда післявоєнного періоду значно бідніша, а ступінь стандартизації житла – вище. Відзначено відсутність прикрас, неоштукатурена силікатна цегла для зовнішніх стін, майже плоскі фасади зі стандартним ліпним декором. Такі будинки будувалися до 1956 року. Далі почалася епоха хрущовок.

Архітектурний вигляд «сталі нок»: масивна будівля з цегли або міцних керамічних панелей, з високим бельетажем. Для облицювання таких будівель часто використовувалися гранітні плити (як цілісні, так і з гранітної крихти).

Планування: велика площа (1 кімн. – 32-50 кв. м., 2 кімн. – 44-65 кв. м., 3 кімн. – 59-80 кв. м., 4 кімн. – 80-100 кв. м.), велика кухня (від 6 до 12 кв. м.) і ванна, роздільний або суміщений санвузол, міцні перекриття, стелі висотою 3 м і більше.

Особливості: післявоєнні сталінські будинки ( 50-ті роки) – цегляні, або облицьовані. У порівнянні з довоєнними квартири мають меншу площу, кухні менше-7-8, 5 м.

Хрущовка

«Хрущовська відлига» – 1956-1965 роки. У цей період було побудовано більше 13 тисяч житлових будинків, і майже всі – п’ятиповерхівки.

Історія індустріального житлового будівництва бере початок в 1955 році. А саме коли вийшла пам’ятна постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «про усунення надмірностей у проектуванні і будівництві». До числа архітектурних надмірностей були віднесені не тільки арки, портики і баштові надбудови. А й «неприпустимо завищені площі передніх, коридорів та інших допоміжних приміщень». Постанова наказувала до вересня 1956 року розробити типові проекти, покликані різко здешевити будівництво житла для трудящих. І все це для того, щоб до 1980-го року, «коли настане комунізм», кожна радянська сім’я зустріла його в своїй квартирі.

Спочатку передбачалося, що до цього історичного моменту п’ятиповерхівки першого покоління підуть під знесення (їм відводився 25-річний термін експлуатації).

У той період комунальні квартири не проектувалися. У кожній квартирі обов’язково повинна була бути комора (або вбудована шафа), спальня (6 м2 на одну людину, 8 м2 на двох), загальна кімната (не менше 14 м2), яка може бути прохідною, а іноді і з виходом на кухню.

П’ятиповерхові будинки як в панельному, так і цегляному виконанні. На сходинковому майданчику зазвичай розташовується по 4 квартири. В будинках можливий газ, на 1-му поверсі у квартир немає балконів. Одно-, двохкімнатні квартири цієї серії і досі користуються значним попитом на ринку нерухомості, оскільки цей варіант є відносно недорогим житлом.

Архітектурний вигляд: п’ятиповерхові будівлі, побудовані в період правління Хрущова. У будівлях відсутнє горище, сміттєпровід, ліфт. Несучі конструкції-зовнішні. Спочатку “хрущовки” були цегляними, а з початку 60 – х з метою економії стався перехід на панельне житлове будівництво (67-а серія).

Планування: квартири відрізняються дуже маленькою площею кімнат і кухні, сумісного санвузла. Погане утримання тепла. Загальна площа: 1-кімн. кв., Загальна площа: 29-30 м. кв., Площа кухні 5-6 м. кв.; 2-кімн. кв., Загальна площа: 42-45 м. кв., кухня – 5-6 м. кв.; 3-кімн. кв., Загальна площа: 54-58 м. кв., кухня – 5-6 м. кв.

Зазвичай в багатокімнатних будинках такої серії, одна або кілька кімнат прохідні, санвузол найчастіше поєднаний.